ТРАНСФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ ТРАНСАТЛАНТИЧНИХ ВІДНОСИН - Презентации, доклады, статьи, ручной рерайт

Опубликовано ask at 23.01.2020

Вид работы: Дипломная работа | Предмет работы: Другое... | Количество листов: 85

ОТРЫВОК ИЗ РАБОТЫ:

Тим часом Європа, в свою чергу, також постала перед видозміненими і диверсифікованими геополітичними загрозами. Після зникнення прямої воєнної небезпеки з колишнього Радянського Союзу спільний вектор захисту і протидії у Західній Європі почав поступово розпадатися на багато невеликих різнонаправлених відтинків. Так, північні країни Європи (Фінляндія, Норвегія) більше занепокоєні розвитком подій в Прибалтиці та західній частині Росії. Південні країни, як, наприклад, Іспанія, Португалія, Італія, а також такі члени НАТО як Греція і Туреччина – проблемами Середземномор’я, до яких останнім часом додався конфлікт у Косові

Вступ Сполучених Штатів в «новий світовий порядок» початку 1990-х
рр., супроводжувався безпрецедентним посиленням американських
політичних, економічних і військових позицій на світовій арені. Проте, ці
переваги не відразу спровокували Вашингтон до відмови від багатобічних
зобов'язань перед союзниками й різким поворотом до унілатералізму у
взаєминах із зовнішнім світом. Більше того, закінчення радянсько-
американської конфронтації було сприйнято адміністрацією Дж. Буша
старшого як історичний шанс для зміцнення й розширення Американо-
Європейського інституціонального співробітництва, що допомогло Заходу
здобути перемогу в «холодній війні». Американське керівництво ужило
заходів, спрямованих на зміцнення й розвиток відносин США з
Європейським економічним співтовариством (пізніше Євросоюзом) і
Організацією по безпеці й співробітництву в Європі (ОБСЄ), а також на
розширення більш тісних контактів із країнами Східної Європи з
використанням для цих цілей механізмів НАТО.