Опубликовано ask at 11.08.2020 У зв’язку із зростанням темпу життя, ускладненням проблем, які
доводиться вирішувати сучасній жінці, необхідністю гармонійного поєднання особистісної,
професійної і сімейної реалізації психологічне благополуччя як індикатор здоров’я й високої якості
життя сучасної жінки привертає дедалі більшу увагу науковців і практиків. У найпоширенішій
шестифакторній моделі (C. Ryff) психологічне благополуччя представлене самоприйняттям,
ефективними міжособовими стосунками, компетентністю в управлінні навколишнім середовищем,
життєвими цілями та стійким прагненням до самореалізації. Важливим компонентом психологічного
благополуччя тут постає самоприйняття, яке є також відносно новою категорією в психології, що
впевнено конкурує із загальноприйнятими поняттями самооцінки та самоставлення. Самоприйняття
більшою мірою передбачає самоцінність, аніж самооцінювання особистості, поєднуючи логіку східної
(як необхідності пізнання себе) й західної (важливості пізнання іншого та світу) філософської думки, і
відповідно як наукова категорія має не лише дослідницькоприкладний, а й теоретико-методологічний
потенціал, об’єднуючи методи об’єктивного спостереження й суб’єктивної інтроспекції як рівноцінно
важливі для розвитку сучасної психології