Опубликовано ask at 20.08.2021 Теорія соціального життя починає формуватися в Давній Греції та
розроблятися в працях провідних філософів Платона, Аристотеля, Сенеки та
інших мислителів. Зокрема, Платон писав про те, що в ідеальній державі
виховання дітей і шкільне навчання повинні здійснюватись під контролем
держави та в її інтересах. У своїй праці “Держава” він наголошував, що в
державі існує місто в місті, в одному з яких проживають багаті, а в іншому –
бідні. Якщо одні громадяни передадуть іншим свої грошові засоби та владу,
або якщо вони перейдуть з однієї групи до іншої, то можна розраховувати на
те, що з’являться союзники, а ворогів стане менше.
Автор навчального посібника “Історії класичної зарубіжної педагогіки
та шкільництва” В. Кравець стверджує, що протилежної думки дотримувався
Аристотель, який вважав, що необхідно уникати різкого розриву між
заможними і бідними прошарками населення. З огляду на це він не сприймав
позитивно будь-якої благодійної діяльності держави.