Опубликовано ask at 12.10.2020 Незважаючи на те, що концепція
неукладеного та недійсного договору сформувалася ще в 19 столітті, сучасна
українська правова доктрина не має усталених правових позицій з цього питання.
По-перше, це пояснюється відсутністю необхідного нормативного
регламентування, по-друге, в силу того, що в радянській юридичній літературі
зазначена правова конструкція сприймалася як проблема доктрини, а не практики,
з ухилом на термінологічну складову, а не змістовну.
У сучасній судовій практиці сформувалася тенденція до збільшення питомої
ваги позовів, в яких вимоги обґрунтовуються саме недійсністю (неспроможністю)
договору. Ще більшої актуальності питання неукладеного договору придбано
після прийняття Пленумами Верховного і Вищого господарського судів України
Постанов «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання
правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 та «Про деякі питання визнання
правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05 .2013 №11
відповідно.